Педагогічна ідея

Моя педагогічна ідея полягає у розвитку критичного мислення учнів початкових класів.  Як стверджував Конфуцій, перед людиною три шляхи до пізнання: ШЛЯХ МИСЛЕННЯ – найбільш благородний, ШЛЯХ НАСЛІДУВАННЯ – найбільш легкий, ШЛЯХ ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ – найбільш важкий. Розвиток критичного мислення має величезне значення для кожної людини.

Критичне мислення сьогодні один із модних трендів і не лише в освіті. Про те, що ідея розвитку критичного мислення є актуальною та ефективною для сьогодення, на мою думку, ще раз засвідчує й те, що ці переконання є одним з наскрізних завдань освітнього процесу в школі, про що йдеться у Концепції НУШ, де серед багатьох компетентностей визначені саме такі: спілкування державною мовою; уміння навчатися впродовж життя; соціальні й громадянські компетентності; підприємливість; загальнокультурна грамотність. Спільним для всіх вищезазначених компетентностей є розвиток таких вмінь критичного мислення: читання з розумінням; уміння висловлювати власну думку усно й письмово; критичне та системне мислення; здатність логічно обґрунтовувати позицію; творчість; ініціативність; уміння конструктивно керувати емоціями; оцінювати ризики; приймати рішення, розв’язувати проблеми; здатність співпрацювати з іншими людьми. Саме тому, я вважаю, що технологія розвитку критичного мислення є актуальною в сучасній освіті.

Американський філософ, психолог, реформатор освіти Джордж Дьюї зазначив, що «ми позбавляємо дітей майбутнього, якщо продовжуємо сьогодні навчати так, як навчали цього вчора». Я, як педагог, який навчає критичному мисленню, використовую такий прийом, як  таксономія (класифікація від простого до складного) навчальних цілей і результатів Бенджаміна Блума. Для реалізації своєї педагогічної ідеї на уроках з розвитку критичного мислення в початковій школі використовую такі окремі методи та статегії розвитку критичного мислення: бортовий журнал; вірні і невірні висловлювання; вилучення «зайвого», логічні ланцюжки; дерево передбачень; З-Х-Д таблиця (Знаємо-Хочемо дізнатися-Дізналися); займи позицію; кластер; «кошик ідей»; метод опорних слів; метод ПМЦ; метод 6W; мозковий штурм; незакінчені речення; обговорення питання в загальному колі; порівняльна таблиця; припущення на основі запропонованих слів (термінів); «Риб’ячий скелет» або «Фішбоун»; робота в парах; робота в малих групах; ромашка запитань; сенквейн; «товсті» та «тонкі» запитання; «Чи вірите ви, що…»; читання в парах/запитання в парах; читання з зупинками; читання з маркуванням тексту.

Якщо метою вчителя є побудова уроку, що розвиває критичне мислення, варто пам’ятати, що критичне мислення – це неупереджене дослідження предмета або проблеми. Процес навчання (будова уроку) починається з визначення того, що ми вже про це знаємо, та чого належить навчитися, які запитання постають перед нами у зв’язку з темою уроку. Потім діяльністю учнів стає вільне виявлення фактів і розгляду варіантів розв’язання проблем, а наприкінці перехід до заснованого на фактах осмислення власної позиції щодо відповідей на поставлені запитання. У процесі дослідження матеріалу особлива увага приділяється аналізу відо´мостей і джерел, з яких  вона надходить, порівнюється інформація, зокрема й упередження й забобони учня, і інших учнів, і фахівців, виробляються основи для власних суджень.

Запровадження технології розвитку критичного мислення учнів потребує від мене, як педагога трансформації всіх аспектів шкільного життя: як я формулюю правила діяльності учнів на уроці, як ми в класі вводимо їх в дію, як ставлюся до своїх учнів, як заохочую їх ставитися один до одного, як вдосконалюю їхні навички читання, письма, говоріння і слухання, як конструюю навчальне середовище для своїх учнів у класі і поза ним. Головне для мене – усвідомити те, яким чином все це робитиму. Очевидно, що критичне мислення може перетворитися на базову цінність у школі, лише якщо воно стало основною цінністю в нашому житті. Тому, щоб стати майстром у навчанні критичного мислення, я маю стати прибічником критичного і рефлексивного мислення щодо власного життя і життя людей навколо.

Основна ідея перетворення, реконструювання уроку з будь якого предмета в урок розвитку критичного мислення полягає в тому, що це можливо лише за умови відповідного професійного розвитку вчителя і його спеціальної діяльності зі змін у плані-конспекті уроку. Саме з обдумування того, яким буде урок, які будуть його етапи і зміст під кутом зору критичного мислення починаються системні зміни в моїй професійній діяльності. Кожен з уроків, який я проводжу, може і поступово має бути реконструйований в урок розвитку критичного мислення учнів. Реконструювання уроку передбачає: формулювання вчителем завдань з розвитку критичного мислення учнів; внесення змін у структуру і методику уроку; відбір і застосування методів і стратегій критичного мислення, зазначених вище, залежно від сформульованих завдань уроку.

Працюючи над розвитком критичного мислення учнів, завжди звертаю увагу на власні стереотипи щодо професійної діяльності. Одна з головних ідей – багато правильних відповідей (стереотипи – «Я знаю як правильно, я вас цьому навчу,  в підручнику правильно…»). Моя вчительська - не заперечувати інші думки та стимулювати їхній пошук. Сучасні діти вправні у самостійній роботі з інформацією. Тому учнів потрібно вчити опрацьовувати інформацію, а не робити це за них. Засоби для роботи з інформацією та використання запитань допомагають мені перетворювати навчання на процес дослідження. Запитувати частіше, ніж розповідати – ще одна здатність вчителів, які розвивають критичне мислення. У розвитку критичного мислення запитання мають відігравати роль запуску процесу мовлення, початку пошуку рішення. Важливо давати кожному учневі можливість сформулювати відповідь, не квапити його. Вимога негайної відповіді доречна лише тоді, коли перевіряється пам’ять. У всіх інших випадках мисленнєвий процес вимагає часу. І природно цей час у кожної дитини свій. Критичне мислення є процесом самостійним і має індивідуальний характер.

Ще один із найпоширеніших стереотипів, від якого хочеться відмовитися –шкідливість різноманітних ґаджетів для навчального процесу. Для сучасних дітей вони – продовження рук, очей, вух. І це повністю змінює процес навчання. Мережа Інтернет, а не вчителі,  є авторитетним, зручним і найповнішим джерелом інформації для сучасних дітей.

На мою думку,  досить важливою і цінною характеристикою процесу навчання критичного мислення є право учня робити помилки. Помилки є природніми показниками для будь-якої людини, яка навчається новому. Як сказано в латинському прислів’ї, «…людині властиво помилятися». І освоєння нового (а будь-які кроки вперед – завжди щось нове) неминуче пов’язано з хибами. Досвід, як відомо, - син помилок.  Аналіз зроблених помилок, доведення від протилежного – це теж хороша мисленнєва дія. Для мене помилка дитини – це можливість побачити, які в неї в цей момент труднощі. Будь-яка помилка – це діагностичне дослідження. Це саме те щось, що надає мені можливість зрозуміти, що в учня в голові. Я повинна сприймати помилку як невід’ємну частину навчального процесу. І якщо дитина сама виправила свою помилку, вона заслуговує позитивного відмінного відзначення.

Отже, завжди пам’ятатиму, що учень – це не посудина, яку треба наповнити, учень – факел, який треба запалити, щоб спалах його думок утворював царство думки, в якому він відчував би себе володарем.